Безпека дорожнього руху

 

КАЗКИ Й ОПОВІДАННЯ ПРО ДОРОЖНІЙ РУХ

Віртуальна виставка 

ПРИГОДА  З ІГРАШКАМИ

У дівчинки Марічки було дуже багато іграшок. Та найулюбленішими з них були плюшевий ведмедик Мишко, біленький песик Бім та лялька Оленка. Ці іграшки жили на килимку біля Маріччиного ліжечка і часто гралися – розважалися зі своєю маленькою господарочкою.

          Але ранком їхня господиня зазвичай ішла до дитячого садочка. Тоді іграшки починала нудьгувати й сумувати за нею. І ось одного разу лялька Оленка сказала:

−      Давайте й ми підемо до дитячого садка. Подивимося, як там Марічка.

−      Давайте! – зрадів Мишко. – А то, мабуть, вона без нас також нудьгує.

−      І сумує за нами, - додав Бім. – Тож ходімо хутчіш!

−      Друзі взялися за руки і вибігли на вулицю. Тут було багатолюдно та гамірно. Поспішали перехожі, мчали автомобілі й дзвеніли трамваї.

          Мишко, Оленка та Бім пішли по тротуару. Вони дійшли до магазину і стали роздивлятися його велику та яскраву вітрину. І раптом Оленка помітила в скляній вітрині відображення дитячого садка. Вона обернулася і побачила цей будинок на іншому боці вулиці.

- Там наша Марічка! Я знаю! Одного разу вона брала мене із собою! – вигукнула лялька

          Оленка поспіхом побігла на дорогу, потягнувши за собою Мишка та Біма.

          Інспектор-регулювальник, який стояв на перехресті помітив, що на дорогу вибігли іграшки. Він засвистів у міліцейський свисток, але було вже запізно. Прямо на наших друзів мчала велика вантажівка. Загриміли гальма, машину занесло на тротуар, вона вдарилася у стовп, перекинулася і придавила Оленку, Мишка та Біма.

          Пролунала сирена. Це на місце дорожньо-транспортної пригоди примчала машина «швидкої допомоги». Санітари поклали постраждалих на носилки та відвезли до лікарні.

          Коли трапилася ця аварія, діти в дитячому садочку не спали і на все уважно дивились. Марічка впізнала своїх друзів і гірко заплакала. Дівчинка думала, що вона більше ніколи не побачить їх.

          Але минув час. Оленку, Мишка та Біма виписали з лікарні і привезли додому. Марічка дуже зраділа друзям. Вона поклала їх до ліжечка і почала сама їх лікувати.

          А незабаром провідати маленьких розбишак прийшов і регулювальник, який стояв тоді на посту. Він вирішив подарувати іграшкам й Марічці корисну книгу – «Правила дорожнього руху».

          Тепер Марічка читає Мишкові, Оленці та Біму цю важливу книжку, і вони всі разом учаться правильно переходити вулицю. В. Клименко

 

ДОРОЖНЯ КАЗКА

Жили собі Їжачок і Зайченя.

Одного разу вони грали біля дороги. Зайченя почало перебігати дорогу й потрапило під машину. Воно дуже забило лапку. Добрі люди взяли і віддали його до школи в живий куточок. Діти за ним доглядали і лікували його.

Їжачок скучив за своїм другом і вирішив відвідати його. Перед початком шляху їжачок зайшов до Мудрої Сови.

Він запитав:

−   Мудро Сово, розкажи, як мені дістатися до школи. Хочу схо­дити в гості до Зайченяти.

Мудра Сова відповіла:

−    Школа знаходиться в місті. Щоб до неї дістатися, потрібно пройти багато доріг. А дороги в місті небезпечні. Ними їздять ма­шини, автобуси, тролейбуси, потрібно бути особливо уважним та обережним, щоб не потрапити під колеса.

−   Що ж мені робити? Хто мені допоможе? — запитав Їжачок.

−   На мою думку, тобі може допомогти Сорока. Вона часто буває в місті і багато про нього знає.

Їжачок знайшов Сороку на високій березі. Вона ділилася нови­нами з подружками.

−   Люба Сороко, допоможи мені знайти дорогу до школи, у якій живе мій дружок Зайченя.

−   Добре. Іди слідом за мною, не відставай і уважно слухай.

Їжачок і Сорока рушили в дорогу. Сорока летіла попереду», а Їжачок від неї намагався не відставати.

−      Зараз ми йдемо заміським шосе. Пішоходи тут ходять по узбіччю назустріч транспорту. Якщо потрібно перейти дорогу, по­дивися ліворуч, а потім праворуч. У місті буде багато машин, - розповідала Сорока, — там рух регулює триокий Світлофор. Коди горить червоне світло — стій, коли жовте — теж стій, це означає, що скоро засвітиться зелений, а коли включать зелений — почекай, поки всі машини зупиняться, і сміливо йди вперед, якщо шлях вільний. Щоб пішоходам було безпечніше, на великих магістралях будують підземні переходи. Якщо побачиш блакитний квадрат із людиною, що спускається сходами, це означає, що поруч підзем­ний перехід. Тобі, Їжачку, потрібно туди спуститися, перейти на інший бік, і ти будеш на місці.

Їжачок пішов далі один. Коли він вийшов на іншу сторону, то побачив червоний трикутник із дітьми, які біжать. їжачок приві­тався з ним і запитав:

−  Чи далеко до школи?

Знак відповів:

−      Мій знак попереджає водіїв: «Діти!» Це означає, що школа зовсім поруч, і водій повинен бути дуже обережний!

Їжачок зрадів і скоро увійшов у широкі ворота, де було написа­но: «Ласкаво просимо!»

Їжачка побачили діти, взяли його обережно й віднесли в живий куточок.

Там сумувало Зайченя. Його лапка загоїлася, і йому дуже хоті­лося повернутися в рідний ліс. їжачок із зайченям багато розмов­ляли і вирішили повернутися разом у рідний ліс.

Правила дорожнього руху вони більше не порушуватимуть.

 

ПОДАРУНОК ВІД ЗЕБРИ

Жила собі в Африці конячка на ім'я Зебра. І пишалася вона своїми чорно-білими сорочками. Якось захотілося їй світом по­блукати. Блукала, блукала, ніхто не зустрічався їй на шляху, поки вона не потрапила в місто. Зебру вразило те, що величезна кількість автівок мчали вулицями і не дозволяли пішоходам пе­рейти її.

Підземного переходу не було. Зебрі було шкода людей. Вона по­клала свою сорочку на дорогу. Водії побачили яскраві смуги й зу­пинилися. Люди з радістю стали переходити дорогу.

Але настав час повертатися у спекотну Африку. І Зебра по­дарувала людям свою сорочку. Але сорочка була одна, а пере­ходів багато. Тоді люди на переходах стали малювати білі смуги. Смугастий перехід стали називати «зеброю» на згадку про свого друга.

Тепер пішоходи відразу бачать, де переходити вулицю, а водії бачать здалеку, що тут може з'явитися пішохід.

 

ЯК ЛИСИЦЯ ПОРУШУВАЛА ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Одного разу в місті Правил дорожнього руху сталося таке: пустунка-лисиця почала порушувати правила. Вона перебігала ву­лицю на червоне світло, ламала світлофори, і ніхто не знав, як її переконати, щоб вона дотримувалася правил. І знаки склали план, як провчити лисицю. Вони звернулися за допомогою до інспектори ДІВДР. Якось лисиця знову йшла дорогою, а не тротуаром, і її зупинив ведмідь-інснектор. Він вилаяв лисицю за хибну поведінку на дорозі. Пояснив, що це може призвести до загибелі. Лисиця злякалася і більше ніколи не порушувала Правила дорожнього руху.